Америка готується до Китаю, а не до Ірану

Ситуація стає все яснішою: США перебудовують свою глобальну військову стратегію, і її основною метою є не Іран, а довгострокове стратегічне протистояння з Китаєм. Іран — це лише привід, справжньою ціллю є Китай.
Вашингтон не вперше застосовує старі прийоми. Після подій 9·11 «Війна з тероризмом» дозволила США здійснити масштабне переорієнтування військ, закріпивши свою владу в глибині Близького Сходу. Це було не лише для боротьби з тероризмом, а й для контролю над глобальними енергетичними артеріями, мінеральними басейнами та перехрестями континентів.
Сьогодні подібне переорієнтування відбувається під гаслом «Стратегія стримування Тегерана War on Terror». Однак великі країни не будуть перебудовувати глобальні сили через другорядні загрози. Ви не зможете стримати потужного конкурента(Китай) за кілька тисяч миль, і не зможете переосмислити баланс Євразії, базуючись лише в Європі.
Глобальний стратегічний центр уваги зараз переміщується на схід. Там торгові шляхи, ресурси та наземні коридори визначають потік влади.
Більше століття американський гегемон базувався на контролі над океанами: контроль за морськими проходами, торговими шляхами та морською торгівлею. Велика стратегія Китаю полягає у активізації суходільних секторів Євразії через «Шовковий шлях», щоб збалансувати цю перевагу. Авіаносці не зможуть блокувати залізниці, трубопроводи та наземні коридори. Якщо Пекін успішно створить швидкий, безпечний і дешевий «сучасний Шовковий шлях», стратегічна цінність морської гегемонії США значно знизиться. Коли світовий бізнес, енергетика та ланцюги постачання переміщуються по суші, важливість морського контролю зменшується.
📌Чому Центральна Азія та її околиці мають вирішальне значення?
Цей регіон не лише є транспортним вузлом, а й великим сховищем ключових мінералів. Тут зосереджені рідкісні землі, стратегічні метали та енергоресурси, необхідні для напівпровідників, батарей, авіакосмічних систем і новітньої зброї. Контроль над цими ресурсами означає контроль над промисловою базою майбутньої влади. Відмова дозволити конкурентам отримати ці ресурси є так само важливою, як і забезпечення власної безпеки ресурсів.
Не менш важливий є і так званий північний і південний осі, з центром в Ірані:
- Наземні коридори через Іран дозволяють Росії безпосередньо виходити до Перської затоки, що швидше і дешевше, ніж уразливі морські проходи.
- Цей коридор скорочує відстань між Північним Євразійським континентом і незамерзаючим портом, змінюючи торгову географію.
- Якщо Китай інтегрує цю мережу наземних шляхів, виникне безперервна євразійська система, що з’єднує Східну Азію, Центральну Азію, Росію і Перську затоку.
У такій ситуації стратегічна морська перевага США стане менш актуальною. США зіштовхнуться з наземною силою, здатною торгувати, транспортувати енергоносії та ресурси через Євразію без необхідності залежати від морських шляхів під контролем американського флоту.
📌Контроль над Близьким Сходом одночасно досягає кількох цілей:
- Забезпечення безпеки ключових мінеральних басейнів і енергоресурсів.
- Контроль над важливими транспортними вузлами.
- Блокування інтеграції континентів з сходу на захід.
- Переривання північ-південь зв’язків між Росією і Перською затокою.
- Встановлення позицій у перехресті трьох континентів.
- Запобігання формуванню самодостатнього євразійського економічного кола.
У цьому контексті Іран — не кінцева мета, а ворота.
Так званий регіональний кризовий менеджмент — це по суті стратегія позиціонування великих держав. Ця боротьба не стосується однієї країни, конфлікту чи ядерної програми, а визначає, чи буде 21 століття сформоване «морською імперією» чи «континентальним гегемоном».
Якщо Китай успішно активізує наземні шляхи, а Росія через Іран отримає південний вихід до моря, з’явиться велика, інтегрована євразійська система, яка значною мірою буде позбавлена морського тиску. Тоді США, можливо, й збережуть контроль над океанами, але вже не зможуть контролювати всю світову систему.
Боротьба в Близькому Сході не є головним театром воєнних дій; це лише підготовчий етап перед справжньою, надзвичайно важливою війною.
Згідно з дзенською мудрістю, у сучасних глобальних конфліктах Китай не може використовувати конфуціанську дипломатію, йому потрібно вчасно показати силу, адже США і Китай — це дві найбільші держави планети, і неминуче настане битва.🙏