Чому валюта Китаю не може стати глобальною резервною валютою

Амбіції Китаю позиціонувати свій юань як світову резервну валюту стикаються з серйозними перешкодами, що мають глибоке коріння у національній валютній політиці. За останні роки валюта Китаю продемонструвала послаблення позицій на міжнародній арені, про що свідчать об’єктивні статистичні дані. Центральні банки по всьому світу продовжують відвертатися від юаня на користь більш стабільних і вільно конвертованих засобів.

Валютні обмеження як бар’єр для юаня

Ключова проблема полягає у суворих валютних обмеженнях, які Китай наклав на юань. За даними аналітики NS3.AI, ця політика призвела до значного зниження частки валюти Китаю у міжнародних резервах: з 2,83% у 2022 році вона впала до 1,93% наприкінці наступного періоду. Таке падіння відображає зростаюче невдоволення центральних банків, які шукають активи з більш високою ліквідністю та без адміністративних перешкод при конвертації.

Інфраструктура не вирішує фундаментальну проблему

Спроби Пекіна розширити прийняття юаня через технологічні інновації, такі як розвиток Системи міжбанківських платежів (CIPS) і запуск цифрової версії юаня, залишаються недостатніми. Хоча ці ініціативи покращують платіжну інфраструктуру, вони не усувають головну перешкоду — обмежену конвертованість валюти Китаю. Центральні банки продовжують віддавати перевагу активам, які можна вільно використовувати без державних обмежень.

Криптоактиви заповнюють утворену вакуум

Внаслідок цих обмежень відкривається нова реальність на ринку резервних активів. Доларові стейблкоіни і біткойн все частіше розглядаються центральними банками як практичні альтернативи для диверсифікації портфелів. Ці криптоактиви пропонують те, чого не може надати валюта Китаю — повну ліквідність і відсутність географічних або політичних обмежень на обіг. Якщо Пекін не проведе масштабних реформ щодо лібералізації юаня, можна очікувати подальшого перерозподілу світових резервів у бік криптографічних активів.