Знайшов перекази за 2016 рік, і навіть зараз той напис "90 тисяч" на екрані виглядає ріжуче для очей. Це були всі гроші, які вдалося відкласти за рік суворої економії, все вклав разом, тоді долоні були повністю в поту.

Коли тільки зайшов у цю сферу, нічого не розумів, графіки цін здавалися китайською грамотою. Щойно ціна трохи рухалась — вже хвилювався, якщо виросте на два пункти — радів пів дня, якщо впаде на два — хотілося кинути телефон об стіну. Пам'ятаю, вперше спробував дрібні монети, купив — і одразу пішли вниз, мінус 15%. Ту ніч комп'ютер не вимикав, кондиціонер не наважувався вмикати, просто сидів і дивився на екран, моніторив ціну, руки тремтіли — боявся, що прокинуся, а рахунок уже обнулили.

У чатах щодня хтось кидає сигнали: то "ол-ін, через тиждень міняю машину на крутішу", то "зайшов пізно — тепер шкодую", і всюди скріншоти портфелів. Дивишся, і вже кров у голову б'є, майже тиснеш на кнопку "докупити", залишається тільки підтвердити. Довго дивився на баланс, згадав слова батьків: "Не став на кон гроші, які потрібні для життя", і в останній момент передумав, вийшов з угоди, а потім випив пів пляшки крижаної коли, щоб відійти.

Зараз думаю, що тоді не натиснути "підтвердити" було цінніше, ніж усі наступні "ідеальні входи на дні".

За ці роки стільки всього побачив у цьому колі. Хтось на плечах за кілька днів примножує капітал у десятки разів, викладає прибутки у соцмережах — а на наступний день усе злітає у повітря. Хтось іде ол-ін у топову монету, коли росте — скрізь вихваляється "гроші лежачи", а щойно ринок коригується — безслідно зникає. Щодня з'являються нові історії збагачення: сьогодні хтось розбагатів за ніч, завтра хтось купив розкішну машину, але тих, хто справді пережив три цикли булл- і беар-ринків, можна на пальцях перерахувати.