
Initial Coin Offering (ICO) — це новий спосіб залучення фінансування у сфері криптовалют, який дає змогу командам розробників отримати капітал для своїх проєктів. Процедура передбачає створення токенів на блокчейні та їхній продаж інвесторам і першим прихильникам під час децентралізованого збору коштів.
Механізм простий: користувачі купують цифрові токени, які можна використати одразу або в майбутньому, залежно від проєкту. Команди розробників отримують фінансування для створення та запуску своїх блокчейн-ініціатив. Такий підхід став відомим у 2014 році завдяки ICO Ethereum, що дало поштовх розвитку платформи. З того часу, особливо у 2017 році, сотні ініціатив використали ICO з різними результатами.
Важливо розрізняти ICO та IPO (Initial Public Offering), навіть якщо назви схожі. IPO проводять усталені компанії для залучення капіталу через продаж акцій, тоді як ICO використовують проєкти на ранній стадії — часто лише з whitepaper.
ICO — це альтернатива класичному фінансуванню технологічних стартапів. У блокчейні нові компанії часто стикаються з труднощами у залученні капіталу без готового продукту. Більшість венчурних фондів не інвестують лише на основі технічної документації, а відсутність чітких крипторегуляцій стримує багатьох від підтримки блокчейн-проєктів.
ICO не обмежуються лише стартапами. Усталені компанії можуть провести “reverse ICO” (зворотне ICO), схоже за функціоналом до класичного ICO, але для організацій з чинним продуктом чи сервісом. У таких випадках випуск токенів сприяє децентралізації чинної екосистеми або розширенню інвесторської бази для нових блокчейн-продуктів.
Initial Exchange Offerings (IEO) удосконалюють класичну модель ICO, зберігаючи ключові подібності, але також вводячи структурні відмінності. Основна різниця полягає у тому, що IEO здійснюють у партнерстві з відомою криптовалютною біржею, а не виключно командою проєкту.
У цій схемі біржа виступає посередником і організатором, дозволяючи користувачам купувати токени безпосередньо через свою платформу. Такий підхід вигідний для всіх сторін. Якщо IEO підтримує авторитетна біржа, користувачі можуть бути впевнені у проведенні аудиту й перевірці проєкту, що суттєво знижує ризик шахрайства чи неякісних ініціатив.
Проєкт отримує миттєвий доступ до великої бази користувачів біржі, залучаючи інвесторів без створення власної мережі розповсюдження. Біржа отримує комісію, виграє від потенційного успіху проєкту та зміцнює свою репутацію як платформи запуску інновацій у блокчейн-екосистемі.
Security Token Offerings (STO) — це регульована альтернатива стандартним ICO. Технологічно обидва використовують однакові блокчейн-механізми для емісії й розповсюдження токенів. Проте з юридичного погляду й щодо дотримання вимог вони суттєво різняться.
Головна відмінність — юридична невизначеність навколо ICO. Відсутній глобальний консенсус щодо класифікації цих пропозицій, тому галузь очікує на чіткі правила. Через цю невизначеність існують значні ризики для емітентів і для інвесторів.
Щоб уникнути регуляторної неоднозначності, компанії обирають STO, випускаючи токенізовані цінні папери з реєстрацією у відповідному державному органі. Емітенти STO добровільно дотримуються стандартів фондового ринку, що забезпечує правову визначеність, захист інвесторів і відповідність регуляціям, хоча це вимагає складнішої й дорожчої реєстрації та контролю.
Щоб зрозуміти ICO та їхню роботу, потрібно знати різні способи реалізації. Структура ICO залежить від етапу розвитку проєкту. В окремих випадках команда вже має робочий блокчейн, який надалі розвиватиметься. Тоді користувачі купують токени, і їх одразу надсилають на відповідні адреси в існуючому ланцюзі.
Якщо блокчейн проєкту ще не запущено, спершу токени можуть випускати на іншому вже чинному ланцюзі — зазвичай Ethereum. Після запуску власного ланцюга власники можуть обміняти свої токени на ті, що емітують у власному блокчейні проєкту.
Найчастіше токени емітують на блокчейнах із підтримкою смартконтрактів. Лідирує Ethereum, на основі якого працюють численні застосунки за стандартом ERC-20. Не всі токени ERC-20 випускали через ICO, але в мережі Ethereum понад 200 000 різних токенів. Популярні також мережі Waves, NEO, NEM і Stellar, кожна з яких має власні технічні переваги й розвинену екосистему.
Багато компаній обирають створення на основі вже існуючих блокчейнів, а не розробляють власний з нуля. Така стратегія дозволяє використовувати переваги мережі, а також перевірені інструменти й активну спільноту розробників.
Стандартний процес ICO починається з публічного оголошення з правилами участі. Це може включати тривалість кампанії, hard cap (максимальну суму збору), ціну токена й критерії для учасників. Розуміння ICO передбачає знання цих механізмів запуску, які еволюціонували для більшої прозорості й безпеки учасників блокчейн-екосистеми.
ICO — це первинна криптовалютна пропозиція, яка дозволяє проєктам залучати капітал шляхом продажу токенів. Як і IPO, ICO дає інвесторам можливість долучитися до нових блокчейн-ініціатив з найперших етапів.
ICO — це первинна криптовалютна пропозиція, в межах якої блокчейн-проєкт випускає токени для залучення капіталу. ICO використовують для фінансування розробки, заохочення ранніх інвесторів і децентралізації володіння проєктом.
ICO (Initial Coin Offering) — це подія залучення фінансування, у межах якої блокчейн-проєкти випускають цифрові токени для інвесторів. Учасники обмінюють криптовалюту на нові токени проєкту, підтримуючи розробку й отримуючи майбутні права у платформі.
ICO розшифровується як “Initial Coin Offering”. Це спосіб залучення фінансування через випуск і продаж цифрових токенів першим інвесторам для фінансування розробки.





